Формування і функціонування мережі селянських, робітничих та воєнних кореспондентів газет Волині-Житомирщини у першій половині 1920-х рр.

У статті досліджується процес формування та особливості функціонування мережі селянських, робітничих та воєнних кореспондентів у періодичній пресі Волині-Житомирщини в першій половині 1920-х рр. як важливої складової становлення ранньорадянської моделі масової комунікації. Розглядається соціальна природа цієї мережі, механізми її організації, регламентації та взаємодії з редакціями газет, а також вагомий вплив, який становила діяльність нештатних кореспондентів на інформування населення, формування громадської думки та встановлення каналів «зворотного зв’язку» між владою і місцевими громадами. Метою дослідження є комплексний аналіз становлення кореспондентських мереж у регіональній пресі Волині-Житомирщини та виявлення їхнього місця в системі інформаційної політики, соціальної мобілізації та трансформації регіону у 1920-х рр.
Методологічну основу становить міждисциплінарний підхід із викорис-танням історико-порівняльного аналізу для визначення регіональних особли-востей функціонування преси, контент-аналізу газетних матеріалів для з’ясування тематичних пріоритетів і характеру кореспондентських дописів, дискурс-аналізу для вивчення наративних стратегій та механізмів ідеологічного впливу, а також соціально-історичного й мікроісторичного підходів для реконструкції соціального портрета кореспондентів і виявлення локальних практик їхньої діяльності.
Результати дослідження демонструють, що у першій половині 1920-х рр. мережа селянських, робітничих та воєнних кореспондентів стала одним із ключових інструментів розвитку регіональної преси Волині-Житомирщини. Її функціонування забезпечувало постійну подачу локальної інформації, сприяло виявленню соціальних проблем і поширенню ідеологічних настанов, а також виконувало важливу мобілізаційну та виховну роль у процесі соціально-політичної модернізації регіону. Попри труднощі, спричинені низьким рівнем грамотності населення, обмеженість ресурсів та цензуру, кореспондентські мережі відіграли значну роль у формуванні нових комунікаційних практик і зміцненні інформаційного простору регіону.
Досвід роботи кореспондентських мереж Волині-Житомирщини свідчить, що їхнє функціонування у 1920-х рр. стало важливим інструментом залучення населення до суспільно-політичного життя та розбудови системи комунікації між владою, пресою і громадою. З’ясовано, що діяльність селькорів, робкорів і воєнкорів не лише забезпечувала інформаційне наповнення газет, а й виступала чинником формування громадської активності, контролю за місцевими органами влади та конструювання нового соціального порядку відповідно до ідеологічних вимог радянської держави. Дослідження поглиблює розуміння механізмів функціонування ранньорадянської преси та окреслює важливі перспективи для подальшого аналізу ролі нештатних кореспондентів у розвитку регіональних комунікаційних структур.