Основні напрями розвитку електронного врядування в країнах-членах ЄС у сфері соціального діалогу: цифрові платформи, колективні переговори, автоматизація процесів, консультації з громадськістю

У статті здійснено ґрунтовний та комплексний аналіз ключових тенденцій розвитку електронного врядування у державах-членах Європейського Союзу в контексті трансформації соціального діалогу. Автор детально розкриває політичні, інституційні та технологічні засади цифровізації взаємодії між соціальними партнерами, акцентуючи на значенні європейських нормативних актів – зокрема Регламенту eIDAS, Директиви про відкриті дані, Директиви про доступність, а також на впливі загальноєвропейських стратегій цифрової інтеграції. Обґрунтовано, що цифрові інструменти стають не лише технічною інновацією, а й чинником модернізації соціального партнерства, розширюючи можливості участі профспілок, організацій роботодавців та громадськості у формуванні трудової політики.

Особливо цінним є аналіз практичних прикладів функціонування цифрових платформ у Фінляндії, Естонії, Греції та Португалії, що дозволяє продемонструвати різноманіття моделей взаємодії між державою та соціальними партнерами. Відзначено, що поєднання єдиних порталів електронних послуг, систем електронних консультацій, механізмів електронної ідентифікації та відкритих даних створює якісно нове середовище для соціального діалогу, де ключову роль відіграють прозорість, підзвітність і доказовість прийняття рішень. Стаття аргументовано показує, як інтеграція цифрових технологій – від автоматизації документообігу до семантичного аналізу текстів – сприяє підвищенню ефективності процедур колективних переговорів і консультацій.

Матеріал вирізняється чіткою структурою, високим рівнем академічності та опорою на актуальні європейські політики й офіційні документи. Проблематика цифрового врядування у сфері соціального діалогу є надзвичайно актуальною в умовах модернізації державного управління та зростання потреби у швидкому, інклюзивному і якісному виробленні рішень. Стаття становить інтерес для науковців і практиків у галузі трудових відносин, публічної політики, цифрового врядування та європейських студій, а також може бути використана у викладацькій і аналітичній діяльності.