Передумови та хід нацистської окупаційної політики щодо євреїв на території Житомирщини

Стаття спрямована на комплексний аналіз нацистської окупаційної політики щодо єврейського населення Житомирщини у роки Другої світової війни та виявлення передумов, форм і наслідків Голокосту в регіоні. У дослідженні акцентується увага на локальному вимірі геноциду, що дозволяє простежити особливості поєднання загальнонацистських стратегій «остаточного вирішення єврейського питання» з конкретними історичними, соціальними та культурними обставинами життя єврейських громад Житомирщини.

В ході дослідження теми використовували як загальнонаукові так і спеціальноісторичні методи дослідження. Використано принципи історизму та системності з поєднанням міждисциплінарного підходу. Джерельну основу становлять архівні документи, матеріали місцевих радянських органів влади, німецькі накази та звіти, а також усні свідчення очевидців. Поряд із класичними історіографічними працями залучено сучасні студії з історії Голокосту та memory studies, що дозволяє інтегрувати локальний досвід Житомирщини у ширший європейський та український контекст. Методи кількісного аналізу використано для відтворення демографічних змін та визначення масштабів жертв, а компаративний підхід дав змогу зіставити специфіку Житомирського регіону з іншими територіями України.

. Установлено, що Голокост на Житомирщині не був випадковим або стихійним явищем, а становив результат цілеспрямованої й ідеологічно вмотивованої політики нацистського режиму. Доведено, що вже в перші тижні окупації відбулися масові розстріли єврейського населення Житомира, Бердичева, Коростеня, Новограда-Волинського та інших міст, здійснені айнзатцгрупами у співпраці з місцевими колаборантами. Виявлено, що політика знищення поєднувала фізичну ліквідацію з економічною експлуатацією: створенням гетто, трудових таборів, конфіскацією майна. Простежено глибинні передумови трагедії – значну частку єврейського населення у структурі міських громад, його економічну роль у торгівлі та ремеслах, а також культурно-релігійну окремішність, що була використана нацистами для поглиблення протиставлення «свій – чужий». У дослідженні окреслено, як антисемітська пропаганда, зокрема теза про «жидо-більшовизм», сприяла залученню місцевого населення до актів насильства.

Висновки. Голокост на Житомирщині виступає прикладом швидкої та жорстокої реалізації геноциду, у якому переплелися ідеологічні, політичні та економічні чинники. Знищення єврейської громади призвело до катастрофічних змін у соціальній, культурній та економічній структурі регіону, наслідки яких відчутні й сьогодні. Дослідження демонструє важливість локального аналізу для розуміння загальноєвропейських процесів та формування колективної пам’яті про трагедію.

Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі нацистської окупаційної політики щодо єврейського населення Житомирщини як регіонального кейсу реалізації Голокосту, що поєднує військово-адміністративний, соціально-економічний та ідеологічний виміри. В межах узагальнювального дослідження простежено взаємодію загальнонацистських стратегій геноциду з локальними особливостями демографічної структури, економічної ролі та культурно-релігійної окремішності єврейських громад Житомирщини, а також показано значення антисемітської пропаганди у залученні частини місцевого населення до насильства.