Моніторинг миш’яку та кадмію у водних екосистемах транскордонного басейну Десна-Сейм

У статті представлено результати дослідження рівнів миш’яку та кадмію у водному середовищі транскордонного басейну річок Десна та Сейм. Ці річки є стратегічно важливими для водопостачання, рибогосподарства й підтримання біорізноманіття Лівобережної України, тому зростання техногенного навантаження створює реальну загрозу екологічній безпеці. Проблема забруднення вод важкими металами посилюється в умовах воєнної агресії, оскільки транскордонний характер басейну підвищує ризик надходження токсичних речовин з-за меж держави. Метою роботи є оцінка фактичних концентрацій миш’яку (As) та кадмію (Cd) у водах річок Десна та Сейм і визначення рівня їхньої небезпеки для водних організмів. Проби води відбирали у створах поблизу сіл Велике Устя, Остер, міст Чернігів і Батурин у період серпень-жовтень 2024 року. Уміст металів визначали методом атомно-абсорбційної спектрометрії згідно з вимогами ДСТУ ISO. Порівняння отриманих результатів із гранично допустимими концентраціями (ГДК) для водойм рибогосподарського призначення (As – 0,01 мг/дм³, Cd – 0,001 мг/дм³) засвідчило значне перевищення нормативів у всіх контрольних точках. У межах міста Чернігова концентрація миш’яку сягала 0,016 мг/дм³, що в 1,6 раза перевищує ГДК, тоді як для кадмію зафіксовано показники до 3,0 мг/дм³ – перевищення в понад три тисячі разів. Аналогічні тенденції спостерігалися у створах поблизу Великого Устя й Остра (1,4–1,6 мг/дм³), що свідчить про стабільність техногенного впливу. Навіть мінімальні значення в місті Батурині (0,004 мг/дм³) перевищували норматив у чотири рази, що свідчить про тривале забруднення водного середовища. Виявлені концентрації миш’яку та кадмію формують небезпечний токсикологічний фон для всього комплексу гідробіонтів. Отримані результати свідчать про високий рівень техногенного навантаження та транскордонну природу забруднення, що може бути пов’язане з аварійними скидами промислових стоків у районі Тьоткіно. Такі процеси становлять потенційну загрозу не лише для гідроекологічного стану, а й для здоров’я населення, адже токсиканти здатні переходити до харчових ланцюгів через споживання водних організмів. Установлено необхідність посилення екологічного контролю й інтеграції даних гідрохімічного моніторингу з біологічними індикаторами стану водних екосистем.