Психологічні ресурси самореалізації як предиктори резильєнтності у підлітків з делінквентними схильностями

Дослідження присвячене вивченню психологічних особливостей самоактуалізації підлітків, схильних до делінквентної поведінки, та її ролі як прогнозуючого чинника розвитку стійкості та адаптивного функціонування. Використано теоретико-аналітичний підхід для систематизації сучасних досліджень щодо розвитку особистості, емоційної регуляції, формування ідентичності та соціальних впливів, які визначають поведінкові траєкторії підлітків, схильних до делінквентної поведінки. Аналіз показав, що у таких підлітків часто спостерігається спотворена, фрагментована або пригнічена самоактуалізація, що зумовлено емоційною дисрегуляцією, низькою самооцінкою, дифузією ідентичності та негативним впливом сім’ї і групи однолітків. Незважаючи на ці труднощі, потенціал самоактуалізації залишається критично важливим чинником позитивного розвитку, особливо за умови підтримки стійкості, сприятливого соціального середовища та можливостей для самореалізації. Дослідження підкреслює, що психолого-педагогічні втручання, спрямовані на розвиток емоційної регуляції, підвищення самооцінки, формування когерентної ідентичності та засвоєння соціально прийнятних цінностей, є необхідними для перенаправлення прагнення підлітків до самоактуалізації у конструктивні соціальні форми. Перспективними напрямками подальших досліджень є створення інтегративних моделей взаємозв’язку самоактуалізації, стійкості та соціального контексту, а також проведення лонгітюдних досліджень для відстеження динаміки розвитку та оцінки ефективності цільових втручань. Результати дослідження сприяють теоретичному розумінню розвитку підлітків та надають практичні рекомендації психологам, педагогам та соціальним працівникам для запобігання делінквентній поведінці та сприяння адаптивному функціонуванню підлітків.