Обґрунтування ефективності використання цифрових платформ у формуванні ландшафтно-біогеографічної компетентності майбутніх учителів географії (на прикладі Житомирського державного університету імені Івана Франка)

У статті здійснено комплексне теоретичне обґрунтування та експериментальну перевірку ефективності впровадження сучасних цифрових платформ у процес фахової підготовки майбутніх учителів географії. Актуальність дослідження зумовлена стрімкою цифровізацією освітнього середовища, вимогами концепції «Нова українська школа» та необхідністю пошуку інноваційних методів формування природничо-наукової грамотності в умовах дистанційного та змішаного навчання. Авторами розкрито сутність ландшафтно-біогеографічної компетентності як складного інтегрованого утворення, що передбачає здатність майбутнього фахівця системно сприймати природне середовище, розуміти взаємозв’язки між компонентами ландшафту та біотою, а також вільно володіти інструментарієм цифрового моніторингу територій.

У роботі деталізовано структуру зазначеної компетентності через призму когнітивного, практично-діяльнісного, методичного та ціннісно-орієнтаційного компонентів. Особливий акцент зроблено на трансформації практичної підготовки студентів за допомогою хмарних сервісів дистанційного зондування Землі та глобальних інформаційних систем біорізноманіття. Детально охарактеризовано методичний потенціал платформ Google Earth, Sentinel Hub, iNaturalist та GBIF. Доведено, що їх використання дозволяє ефективно моделювати польові дослідження в камеральних умовах, проводити дешифрування космічних знімків, аналізувати динаміку вегетаційних індексів та верифікувати дані про поширення рідкісних видів рослин і тварин.

Практична апробація результатів дослідження здійснювалася на природничому факультеті Житомирського державного університету імені Івана Франка в межах викладання освітньої компоненти «Основи ландшафтознавства та біогеографія». Проаналізовано структуру навчального плану, де вагома частка годин, відведена на самостійну та індивідуальну роботу, розглядається як інноваційний простір для застосування ГІС-технологій. Емпіричні дані, отримані в ході анкетування здобувачів освіти, продемонстрували високий рівень адаптивності студентів до цифрових інновацій.

Встановлено, що цифровізація ландшафтно-біогеографічної підготовки сприяє подоланню абстрактності географічних знань завдяки 3D-візуалізації та роботі з актуальними даними у реальному часі. Результати дослідження підтверджують, що використання запропонованих платформ забезпечує формування методичної мобільності майбутнього вчителя, здатного створювати власні цифрові навчальні об’єкти. Окреслено перспективи подальших наукових пошуків, що пов’язані з інтеграцією технологій доповненої реальності та штучного інтелекту в систему польових практик, а також розробкою методичного супроводу для впровадження ГІС-технологій у шкільний курс географії.