Туристична психорекреація як спосіб зниження рівня сприйнятого стресу у внутрішньо переміщених осіб

Тривала війна в Україні спричинила суттєве зростання рівня психологічного дистресу серед цивільного населення, особливо серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які переживають вимушене переселення, руйнування соціальних зв’язків і тривалу дію стресогенних чинників. У цьому контексті туристична психорекреація дедалі частіше розглядається як додатковий психосоціальний ресурс зниження стресу та підтримки процесів соціальної реінтеграції. Метою дослідження було емпірично вивчити вплив участі у психорекреаційних заходах краєзнавчого туризму на рівень суб’єктивно сприйнятого стресу в умовах тривалого соціального напруження, зумовленого війною. Дослідження проводилося у квазіекспериментальному дизайні за участю дорослих осіб, які або систематично брали участь у психорекреаційних туристичних заходах, або не використовували туризм як форму організації дозвілля. Для вимірювання рівня сприйнятого стресу застосовувалася шкала суб’єктивних одиниць дистресу (Subjective Units of Distress Scale, SUDS). До вибірки увійшли внутрішньо переміщені особи та респонденти без досвіду вимушеного переселення. Статистичний аналіз здійснювався з використанням коваріаційного аналізу (ANCOVA), де незалежними змінними виступали участь у психорекреації та статус переселення, а стать враховувалася як коваріантна змінна. Результати дослідження засвідчили статистично значущий головний ефект участі у туристичній психорекреації на рівень сприйнятого стресу: особи, залучені до психорекреаційних туристичних заходів, демонстрували нижчі показники дистресу порівняно з тими, хто не брав у них участі. Статус внутрішнього переселення та стать респондентів не мали самостійного статистично значущого впливу на рівень стресу, так само як і взаємодія між статусом ВПО та участю у психорекреації. Водночас описові дані вказують на тенденцію до вирівнювання рівнів стресу між ВПО та особами без досвіду переселення серед учасників психорекреаційних заходів.

Отримані результати підкреслюють соціально-психологічний потенціал туристичної психорекреації як доступного інструменту зниження суб’єктивно сприйнятого дистресу та емоційної стабілізації в умовах війни. Туристична діяльність може розглядатися не лише як рекреаційний ресурс, а й як середовище соціальної інтеграції та відновлення психологічних ресурсів осіб, що зазнали тривалого стресового впливу. Дослідження актуалізує необхідність подальших емпіричних робіт із розширенням вибірки та застосуванням стандартизованих психометричних інструментів для поглибленого аналізу виявлених ефектів.