Вплив диференційованого антропогенного навантаження на кислотно-основний режим ґрунтів: порівняльний аналіз зон транспортного та промислового впливу

Дослідження базувалося на комплексному хімічному аналізі ґрунтових зразків, відібраних на різній відстані від джерел антропогенного навантаження: ділянки інтенсивного автомобільного руху (автотраса Р28) та СЗЗ промислових підприємств. Основними індикаторами для оцінки ступеня деградації ґрунтового покриву та кислотно-основного буферу обрали: актуальну та обмінну кислотність – як показники інтенсивності підкислення внаслідок накопичення обмінних катіонів Al3+ і H+, а також гідролітичну кислотність – як інтегральну характеристику потенційної (резервної) кислотності, що визначає потребу в хімічній меліорації та ремедіації. Результати дослідження ілюструють суттєві відмінності у характері техногенного впливу на кислотно-основний стан ґрунтів у межах двох досліджуваних зон. У приавтомагістральній ділянці зафіксовано інтенсивне та критичне підкислення ґрунтів: мінімальне значення pH (3,98) виявлено на відстані 25 м від узбіччя, що свідчить про глибоку хімічну деградацію ґрунтового поглинального комплексу та високий ризик розвитку алюмінієвої інтоксикації – чинника, небезпечного для більшості сільськогосподарських культур і рослин природних фітоценозів. Значення гідролітичної кислотності (14,71 ммоль-екв/100 г) підтверджують наявність значного резерву кислотності, що обґрунтовує необхідність термінового проведення хімічної меліорації з метою відновлення родючості та мінімізації екологічних ризиків. Крім того, підкислення сприяє підвищенню рухомості токсичних важких металів, що створює загрозу їхнього включення в трофічні ланцюги та забруднення підземних вод у межах придорожніх екотонів. На відміну від зон, що зазнають транспортного навантаження, ґрунти СЗЗ промислової зони демонструють виражений лужний ефект, імовірно зумовлений викидами промислових підприємств підприємств цементної, металургійної або суміжної галузей, що містять значні концентрації сполук кальцію та магнію. Ці сполуки нейтралізують надлишкову кислотність, підвищуючи pH ґрунтового розчину. Отримані результати мають прикладне значення для систем екологічного моніторингу, агровиробництва та просторового планування. Вони обґрунтовують доцільність впровадження диференційованих підходів до управління ґрунтовими ресурсами: зокрема, створення захисних лісосмуг і реалізація програм вапнування в зонах транспортного впливу, а також моніторинг лужності та потенційної солонцювості в межах промислових територій. Представлені дані можуть слугувати основою для розробки заходів з відновлення деградованих ґрунтів та зниження екологічного навантаження поблизу об’єктів інфраструктури.