Сучасне українське хорове мистецтво крізь призму патріотизму

У статті здійснено комплексне дослідження трансформаційних процесів в українському хоровому мистецтві в контексті повномасштабної війни та національно-культурного відродження. Хоровий спів аналізується не лише як естетичний феномен, але й як «м’яка сила» України на міжнародній арені та засіб соціальної солідарності всередині країни. Методологія дослідження спирається на комплекс загальнонаукових і спеціальних музикознавчих методів, зокрема культурологічний, компаративний та функціональний підходи, що дають змогу проаналізувати роль хорового мистецтва як інструмента культурної дипломатії, національної самоідентифікації, соціального згуртування та арттерапевтичної підтримки українського суспільства в умовах війни. Доведено, що сучасний хор виступає ретранслятором національної пам’яті через такі три стратегічні напрями: реабілітація творів «Розстріляного відродження», використання неофольклористичних підходів у сучасному аранжуванні та створення музичного літопису сучасної боротьби (творів, присвячених подіям на Азовсталі, трагедіям у Бучі та Маріуполі). Особлива увага приділена концепції «музичного фронту», де хорове мистецтво реалізує місію культурної дипломатії, утверджуючи українську суб’єктність у світовому культурному просторі. У статті детально розглянуто інноваційні форми хорового виконавства, зокрема хоровий перформанс, театралізацію, поєднання з електронною музикою та диджиталізацію (проєкти віртуальних хорів). Встановлено, що такі експерименти дають змогу патріотичній пісні резонувати з молодіжною аудиторією та адаптуватися до вимог XXI століття, не втрачаючи при цьому своєї сакральної суті. Окремо проаналізовано соціально-психологічну функцію хору як інструмента арттерапії та волонтерського активізму, що допомагає громадам долати травми війни та інтегрувати внутрішньо переміщених осіб у нові культурні середовища. Підкреслено, що хорове мистецтво України сьогодні є синтезом глибокої традиції та гострої актуальності. Воно трансформувалося у динамічний простір, де через гармонію багатоголосся втілюється ідея соборності. Результати дослідження підтверджують, що українська хорова культура є фундаментальним доказом незламності нації, здатної утверджувати своє право на вільне майбутнє через збереження та розвиток унікального мистецького коду.