Цифрові технології у структурі соціального буття та виміри безпеки

Здійснено філософське осмислення місця й ролі цифрових технологій у структурі соціального буття та їхнього впливу на формування сучасних уявлень про безпеку. Обґрунтовано, що інтенсивний розвиток науково-технічної сфери спричиняє не лише структурні зміни у способах організації суспільного життя, а й зумовлює глибинні трансформації принципів соціальної взаємодії, інституційного функціонування та механізмів забезпечення суспільної стійкості. Показано, що цифровізація актуалізує проблему безпеки як багатовимірного феномену, який виходить за межі традиційного розуміння захисту й охоплює інформаційний, соціальний, інституційний та антропологічний рівні. Доведено, що зростання залежності суспільства від цифрових технологічних систем супроводжується появою нових форм уразливості, пов’язаних із кіберзагрозами, нерівномірністю доступу до технологічних ресурсів, ризиками маніпуляції даними та зниженням рівня приватності.