"Губернии на особых по правам и привилегиях их основания…" як прояв регіонального рівня взаємодії верховної влади і суспільства

У статті з’ясовано політичний зміст законодавчих актів Павла І, пов’язаних із наданням порубіжним західним територіям Російської імперії статусу губерній з особливими правами та привілеями. Доведено, що практична їх реалізація виявилась у відновленні інститутів суду та місцевої традиції формування органів влади. Відступ від політики Катерини ІІ, яка не визнавала прав завойованих регіонів на самостійне існування, унеможливив появу будь-яких відцентрових тенденцій. Однак повернення певних елементів колишніх державних утворень лише як привілею
верховної влади, а не законних прав місцевої еліти не гарантувало їх збереження в майбутньому.