Система формування здоров’язбережувальної компетентності майбутнього вчителя географії в умовах інклюзії: методичний та експериментальний аспекти

У науковій статті представлено результати комплексного дослідження, присвяченого теоретичному обґрунтуванню та експериментальній перевірці методики формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх учителів географії в умовах інклюзивного освітнього середовища. Актуальність роботи зумовлена трансформаційними процесами в системі національної освіти, зокрема впровадженням концепції «Нова українська школа» та оновленням Професійного стандарту вчителя, що вимагає від вчителя здатності створювати безпечний, безбар’єрне та інклюзивне освітній простір.

В основу дослідження покладено ідею наскрізної підготовки фахівця на всіх рівнях вищої та післядипломної освіти. Авторами розроблено та впроваджено в освітній процес Житомирського державного університету імені Івана Франка чотирирівневу модель формування досліджуваної компетентності. На когнітивно-адаптивному рівні (бакалаврат) через освітні компоненти «Вікова фізіологія, валеологія та шкільна гігієна» та «Основи медичних знань та ОЖД» закладається теоретичний фундамент знань про психофізіологічні особливості учнів та алгоритми безпеки.

Проєктно-інноваційний рівень (магістратура) зосереджується на методичній експертності, використанні ГІС-технологій для екологічного моніторингу та розробці інклюзивних кейсів для уроків географії.

Експертно-дослідницький рівень (PhD) спрямований на методологічну підготовку науково-педагогічних кадрів, здатних до наукової валідації нових здоров’язбережувальних моделей. Рефлексивно-адаптивний рівень реалізується через курси підвищення кваліфікації, що забезпечує неперервний професійний розвиток вчителів-практиків у питаннях адаптації здобувачів освіти з різними нозологіями та профілактики емоційного вигорання. Особливу увагу в статті приділено специфіці викладання географії в умовах інклюзії. Обґрунтовано методичні підходи до адаптації картографічного матеріалу та польових досліджень для здобувачів освіти з особливими освітніми потребами.

Визначено роль цифрових інструментів, зокрема відкритих систем QGIS, у мінімізації когнітивного навантаження на учнів та візуалізації медико-географічних даних.

Експериментальна частина дослідження охопила 120 учасників. Для діагностики рівнів сформованості компетентності було використано мотиваційний, когнітивний, діяльнісний та рефлексивний критерії. Застосування практико-орієнтованих методів, таких як тренінги, кейс-стаді та моделювання уроків «Пізнаємо природу», дозволило досягти статистично значущих результатів р < 0,05. Аналіз даних підтвердив позитивну динаміку за всіма показниками, проте найсуттєвіші зміни зафіксовано за діяльнісним компонентом (приріст 35,9%), що свідчить про успішний перехід від теоретичного розуміння валеології до готовності реалізовувати здоров’язбережувальні технології в реальній педагогічній практиці.

Доведено, що запропонована наскрізна система підготовки забезпечує формування фахівця, здатного ефективно поєднувати фахову географічну підготовку з інклюзивними стратегіями та цифровими інноваціями, що є запорукою збереження професійного здоров’я вчителя та успішної соціалізації учнів. Окреслено перспективи подальших досліджень, пов’язаних із використанням штучного інтелекту для персоналізації здоров’язбережувальних траєкторій навчання.