Політична детермінація ставлення громадян до автокефалії Української православної церкви

Стаття аналізує політичну детермінацію ставлення громадян до автокефалії Української православної церкви. Автор обґрунтовує автокефалію як закономірний етап історичного, політичного та духовного розвитку українського суспільства, зумовлений необхідністю відновлення духовного суверенітету, зміцнення національної ідентичності та історичної справедливості. Розглянуто історичні спроби проголошення автокефалії на початку ХХ ст., втрату церковної автономії у XVII ст. та її наслідки у вигляді культурної асиміляції. Особливу увагу приділено ролі автокефалії в умовах російсько-української війни як чинника національної безпеки, протидії гібридній агресії та духовної консолідації суспільства. Проаналізовано еволюцію сприйняття автокефалії — від заперечення до визнання як норми існування Помісної церкви — під впливом позиції УПЦ МП, діяльності патріарха Філарета та воєнних подій 2014–2022 рр. Висновок: автокефалія є формою духовного самоствердження нації та проявом її політичної зрілості, здатна стати чинником духовної безпеки, моральної консолідації та зміцнення суверенітету України у глобальному релігійному просторі.