Інформаційно-комунікативний розвиток суспільства як цивілізаційна парадигма ХХІ століття

Стаття аналізує інформаційно-комунікативний розвиток суспільства як цивілізаційну парадигму ХХІ століття. Автор розглядає перехід від індустріальної до інформаційно-комунікативної парадигми, де головним стратегічним ресурсом стають інформація та знання. Теоретичні витоки – постіндустріальна теорія Д. Белла, Е. Тоффлера, А. Турена та концепція «інформаціоналізму» М. Кастельса з мережевою логікою та «простором потоків». Визначено ключові риси парадигми: глобалізація інформаційного простору, зростання частки ІКТ у виробництві та управлінні, формування нових форм соціальності та ідентичності. Особливу увагу приділено цифровій трансформації як процесу модернізації соціальних і бізнес-процесів. Підкреслено ризики (цифрова нерівність, загрози інформаційній безпеці) та завдання для України – органічна інтеграція у глобальний інформаційний простір зі збереженням національної самобутності, подоланням цифрової нерівності та розвитком людського капіталу. Висновок: інформаційно-комунікативний розвиток є не лише технологічним явищем, а фундаментальною цивілізаційною парадигмою, що визначає соціальні, економічні та культурні трансформації сучасного світу.