Штучний інтелект як трирівневий Lethe: феноменологічна типологія AI-загроз у контексті досягнення істини в епоху постправди

Метою статті є обґрунтування феноменологічної типології AI-загроз у контексті досягнення істини на основі гайдеґґерівських концептів Lethe та Gestell. Для реалізації поставленої мети використано метод феноменологічного аналізу у тлумаченні відношень між технологією та істиною, метод типологізації для диференціації якісно різних рівнів AI-загроз в сучасному інформаційному просторі та метод герменевтичного аналізу у площині дослідження наявних філософських підходів до розуміння проблематики співвідношення істини, правди та постправди.

У статті доведено, що штучний інтелект (AI) трансформує онтологічну структуру постправди, формуючи три якісно різні рівні загроз для істини: інструментальний (великі мовні моделі як засіб масштабування людської дезінформації), алгоритмічний (платформні рекомендаційні системи як структурно байдужі до правдивості контенту) та квазі-автономний / генеративний (deepfakes і синтетичні медіа як сфера продукування реалістичного контенту без оригіналу).

Показано, що кожен із цих рівнів реалізує свою модальність гайдеґґерівського концепту Lethe: інструментальний Lethe (масштабування приховування через LLM), системний Lethe (структурна індиферентність алгоритмічних платформ до питання про відкритість) та генеративний Lethe (виробництво симулякрів deepfake-технологіями). Обґрунтовано, що метафора «синтетичної квазі-інтенціональності» є концептуально недостатньою, адже в її межах відбувається антропологізація AI і безпідставне приписування йому людського типу продукування істини на основі соціокультурного досвіду. На противагу цьому запропоновано концептуальні межі «трирівневого Lethe» як інструменту осмислення AI як нової фази постправди та сфери розширення впливу логіки Gestell на мову, увагу та публічну реальність. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні трирівневої феноменологічної типології AI-загроз, що дозволяє диференціювати їх за онтологічним статусом і механізмами впливу. Запропонований підхід розширює застосування гайдеґґерівських концептів Lethe та Gestell до аналізу сучасних інформаційних технологій. Отримані результати можуть бути використані для подальших досліджень постправди та розробки концептуальних моделей регуляції AI.