Історична біогеографія та роль реліктових видів у відновленні природних екосистем

У статті розглянуто роль історичної біогеографії та реліктових видів у відновленні природних екосистем. Автори аналізують поняття реліктів (філогенетичних, географічних та кліматичних), їхнє еволюційне минуле та екологічну цінність як стабілізаторів і «інженерів середовища». Особливу увагу приділено концепції плейстоценового ревайлдингу, яка пропонує активне повернення мегафауни та реліктових видів для відновлення функціонально повноцінних екосистем. Наведено приклади успішного використання зубра європейського, гінкго, метасеквої та реліктового водяного горіха. Обґрунтовано необхідність створення мікро-рефугіумів, кріобанків насіння, екологічних коридорів та застосування асистованої міграції в умовах глобальних змін клімату. Зроблено висновок, що реліктові види є носіями унікального еволюційного коду і ключовим ресурсом для створення стійких, саморегульованих природних комплексів майбутнього.