Встановлення факту самостійного виховання дитини

У статті розглянуто судову процедуру встановлення факту самостійного виховання дитини в умовах воєнного стану в Україні. Обґрунтовано, що ця процедура набула особливої актуальності у зв’язку з правом на відстрочку від мобілізації відповідно до змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (ст. 23) та Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (ст. 26). Визначено дві категорії справ: безспірні випадки (смерть іншого з батьків, позбавлення батьківських прав, визнання безвісно відсутнім, запис про батька за ст. 135 СК України), коли достатньо подати документи цивільного стану до відповідних органів, та спірні випадки, коли інший з батьків формально не позбавлений прав, але фактично не бере участі у вихованні — такі справи розглядаються в позовному провадженні з визначенням місця проживання дитини, порядку участі у вихованні та стягнення аліментів. Підкреслено відсутність чіткого законодавчого порядку встановлення такого факту та необхідність уніфікації судової практики. Зроблено висновок, що встановлення факту самостійного виховання дитини є важливим механізмом соціального захисту батьків та забезпечення найкращих інтересів дитини в умовах збройної агресії.