Дисонанс між творчим потенціалом та реальною поведінкою: апробація україномовної версії опитувальника творчої поведінки (CBI)

У статті висвітлено результати психометричної адаптації україномовної версії Опитувальника творчої поведінки (Creative Behavior Inventory, CBI) та дослідження співвідношення між особистісним творчим потенціалом і реальною творчою активністю. Актуальність роботи зумовлена необхідністю розмежування диспозиційної креативності та повсякденної творчої поведінки («little-c»), особливо в умовах тривалого соціального стресу та війни, коли реалізація потенціалу може ускладнюватися.

Дослідження проводилося у два етапи. На першому етапі (n = 200) за допомогою експлораторного факторного аналізу (метод факторизації головної осі) перевірено конструктну валідність CBI. Отримана п’ятифакторна структура (RMSEA = 0,060) охоплює технічне ремесло, вербальну творчість, художній пошук, прикладний дизайн та публічне визнання. Підтверджено високу внутрішню узгодженість загальної шкали (α Кронбаха = 0,92), що дозволяє використовувати її як унітарний показник. Описова статистика виявила ненормальний розподіл із вираженою позитивною асиметрією, що є типовим для оцінки реальних досягнень: основна вибірка демонструє помірну активність, а високі бали формує невелика група. Також не виявлено впливу статі чи віку на інтенсивність діяльності.

На другому етапі (n = 51) за допомогою непараметричних методів оцінено зв’язок творчої поведінки з креативними рисами за тестом Ф. Вільямса. Встановлено повну відсутність статистично значущих кореляцій між творчою поведінкою та особистісними творчими характеристиками: уявою, допитливістю, складністю й схильністю до ризику.

Зроблено висновок про автономність поведінкового конструкту творчості: наявність потенціалу не гарантує його переходу в дію. Обґрунтовано, що в умовах українського контексту цей дисонанс посилюється через дефіцит ресурсу та пріоритетність адаптивних стратегій виживання над продуктивною самоактуалізацією.