Ґендерні та вікові особливості психологічних захистів у часі війни

У статті розглянуто гендерні та вікові особливості механізмів психологічного захисту (МПЗ) громадян України в умовах воєнного стану. Дослідження проведено на вибірці 162 респондентів (103 жінки та 59 чоловіків) віком від 18 до 60 років за допомогою опитувальника «Індекс життєвого стилю» (LSI) Р. Плутчика та Г. Келлермана в модифікації В. Крайнюк. Встановлено, що інтегральний показник загальної напруженості механізмів психологічного захисту (ЗНМ) становить 51,9%, що перевищує критичну межу і свідчить про хронічне психоемоційне навантаження. Провідними стратегіями захисту є компенсація, проєкція та регресія. Виявлено статистично значущі гендерні відмінності: жінки демонструють вищий рівень ЗНМ та частіше використовують внутрішньо спрямовані захисти (витіснення, реактивне утворення, інтелектуалізація), тоді як чоловіки більше схильні до проєкції. З віком спостерігається зростання використання архаїчного захисту — регресії, особливо у групі середньої дорослості (41–60 років). Стать є єдиним значущим самостійним предиктором загальної напруженості системи Его-захистів. Зроблено висновок, що приналежність до жіночої статі є ключовим маркером ризику високої напруженості психологічних захистів та зриву психічної адаптації в умовах війни. Отримані результати мають практичне значення для розробки гендерно- та віково-специфічних програм психологічної допомоги.