Harness як самостійний шар забезпечення надійності агентних систем на основі великих мовних моделей

Стаття обґрунтовує виокремлення harness (програмної обв’язки) як самостійного архітектурного шару агентних систем на основі великих мовних моделей. Автор показує, що harness формує системні запити, керує інструментами, контекстом, політиками повторів і пісочницею, і суттєво впливає на результати роботи агента незалежно від самої моделі. На основі аналізу сучасних досліджень (зокрема контрольованих експериментів) доведено, що внесок обв’язки є вимірюваним і немонотонним: посилення структурованості не завжди покращує якість і для окремих моделей може її знижувати. Практичним наслідком є визнання пари «модель + harness» неподільною одиницею оцінювання та вимога фіксувати версію обв’язки нарівні з версією моделі у звітності.