Цифрова грамотність громадян як чинник трансформації взаємодії з органами публічної влади у сфері соціальних послуг

У статті досліджено цифрову грамотність громадян як один із ключових чинників трансформації взаємодії з державою у сфері соціальних послуг в умовах цифровізації публічного управління. Обґрунтовано, що розвиток електронних сервісів, цифрових платформ, реєстрів та інструментів електронної взаємодії створює нові можливості для підвищення доступності, адресності та прозорості соціальної підтримки населення. Водночас цифрова трансформація соціальної сфери супроводжується ризиками цифрового розриву та цифрового відчуження, що обмежують можливості окремих категорій громадян користуватися електронними послугами та реалізовувати свої соціальні права. Проаналізовано наукові підходи до розуміння цифрової інклюзії, цифрового виключення та цифрової грамотності. Встановлено, що цифрова інклюзія у сфері публічного управління має розглядатися як комплексне явище, що поєднує цифрову доступність, цифрову грамотність і цифрове прийняття цифрових сервісів. Доведено, що саме рівень цифрової грамотності визначає реальну здатність громадян користуватися електронними соціальними послугами, проходити цифрову ідентифікацію, отримувати інформацію про соціальну підтримку, подавати онлайн-заяви та взаємодіяти з органами публічної влади через цифрові канали комунікації. Особливу увагу приділено аналізу механізмів публічного управління розвитком цифрових компетентностей громадян в Україні. Досліджено нормативно-правові засади формування цифрових компетентностей, функціонування платформи «Дія. Освіта», впровадження Рамки цифрової компетентності громадян України, розвиток мережі хабів цифрової освіти та моніторинг рівня цифрових навичок населення. Обґрунтовано необхідність поєднання цифровізації соціальних послуг із заходами щодо розвитку цифрової грамотності населення. Підкреслено важливість реалізації принципу «digital-first, but not digital-only», який передбачає пріоритетність цифрових каналів надання послуг за одночасного збереження альтернативних форм взаємодії для громадян, які не мають достатнього рівня цифрових компетентностей.