Інноваційні стратегії логопедичної допомоги дітям у сучасному освітньому просторі

Статтю присвячено комплексному аналізу інноваційних стратегій логопедичної допомоги дітям у сучасному освітньому середовищі з урахуванням українського та міжнародного контекстів. Теоретико-методологічна частина спирається на компетентнісний, комунікативно-функціональний підходи; здійснено структурно-тематичний огляд відкритих джерел, університетських програм, методичних матеріалів і наукових публікацій за 2013–2025 рр. Узагальнено класифікацію інноваційних технологій: цифрові (скринінг, прогрес-моніторинг, телепрактика, АДК-платформи), інтерактивні (мультимедійні ігрові середовища, доповнена/віртуальна реальність, відео біофідбек), нейропсихологічні та сенсорні методики (вправи для виконавчих функцій, уваги, сенсомоторної інтеграції), а також арт-терапевтичні (музико-, казко-, ізотерапія, логоритміка).

Показано перехід від однометодних занять до мультикомпонентних програм, що поєднують технологічні та психолого-педагогічні інструменти і спрямовані на підвищення функціональної комунікації та перенос навичок у навчальні й побутові ситуації. Окреслено ключову роль міждисциплінарної взаємодії (логопед-педагог-психолог-родина/ЛРЦ), стандартизованих індикаторів результативності та цифрової грамотності фахівців як передумов прийняття рішень на основі даних. Наукова новизна полягає у цілісній синтезі технологічних і педагогічних компонентів, орієнтованих на екологічну валідність і доказовість.

Практична значущість виявляється у наданні орієнтирів для стандартизації компетентностей, уніфікації цифрових рішень і масштабування ефективних моделей у закладах освіти. Вказано на потребу посилення локальної доказової бази (україномовні метрики) та системної оцінки впровадження.