Туберкульоз нирки: променеві та радіонуклідні компоненти в сучасній практиці (огляд літератури)

Туберкульоз нирки є провідною причиною втрати ниркової функції, що прогресує, серед специфічних інфекцій сечостатевої системи. З огляду на тривалий безсимптомний перебіг і неспецифічність лабораторних ознак («стерильна піурія») ключову роль у верифікації анатомічних змін, оцінці залишкової функції органа й визначенні хірургічної тактики відіграють методи променевої та радіонуклідної діагностики.

Мета роботи — систематизувати сучасні наукові дані щодо ролі структурної (КТ, МРТ, УЗД) та функціональної (динамічна реносцинтиграфія) візуалізації в алгоритмі діагностики туберкульозу нирки та моніторингу посттрансплантаційних ускладнень.

Матеріали та методи. Здійснено аналітичний огляд профільної літератури за базами PubMed, Scopus, Google Scholar за період 2018–2026 рр., присвяченої радіологічним та радіонуклідним аспектам ведення пацієнтів із туберкульозом нирок.

Результати та обговорення. Визначено патоморфологічні передумови візуалізаційних патернів туберкульозу нирки. Схарактеризовано КТ-ознаки специфічного ураження (каверни, кальцинати, стриктури сечоводу, «замазкова нирка»). Доведено роль динамічної реносцинтиграфії в об’єктивізації роздільної ниркової функції на етапі планування органощадних втручань, а також користь цього методу для диференційної діагностики ускладнень після трансплантації нирки в пацієнтів із термінальною стадією захворювання.

Висновки. Сучасна діагностика туберкульозу нирки потребує інтеграції анатомічного картування (КТ-урографія) із прецизійною функціональною оцінкою, що дає змогу не лише верифікувати діагноз, а й здійснювати тривалий моніторинг життєздатності як власних нирок, так і ниркового алотрансплантата.