Перспективи використання дигестату з силосної кукурудзи для біологізації технологій вирощування

У публікації обґрунтовано перспективи використання силосних гібридів кукурудзи як субстрату для біогазових установок з метою отримання відновлюваної енергії та цінного біоорганічного добрива (дигестату) для біологізації землеробства й карбонізації ґрунтів. На основі польових досліджень (2020–2024 рр.), проведених на сірих лісових ґрунтах Поділля, здійснено порівняльну оцінку врожайності зеленої маси, виходу сухої речовини та хімічного складу вуглеводно-лігнінового комплексу середньоранніх (Амарос, П9071) і середньостиглих (П9170, Буріто) гібридів кукурудзи в динаміці вегетації.

Установлено, що найвищий рівень урожайності зеленої маси (73,1–78,1 т/га) та максимальний вихід сухої речовини з одиниці площі (17,19–17,86 т/га) забезпечують середньостиглі гібриди П9170 та Буріто. Доведено, що зміщення строків збирання істотно змінює співвідношення легкорозчинних і структурних вуглеводів, зокрема викликає зростання вмісту крохмалю на 25,38–27,72% та зниження концентрації цукрів. З огляду на загальну біопродуктивність та оптимальний хімічний склад біомаси, гібриди середньостиглої групи визначено найбільш придатними для застосування в біогазових комплексах з подальшим залученням дигестату для відновлення родючості ґрунту й суттєвого зменшення потреби в мінеральних добривах.