Особливості технології вирощування силосної кукурудзи для виробництва біогазу та отримання дигестату

У публікації обґрунтовано технологічні засади вирощування силосної кукурудзи як сировини для анаеробного зброджування в біогазових установках із подальшим отриманням біоорганічного добрива (дигестату). На основі польових досліджень, проведених на сірих лісових ґрунтах у ТОВ «Органік-Д» (Вінницька область), здійснено порівняльний аналіз якісних показників біомаси, хімічного складу й вуглеводно-лігнінового комплексу середньоранніх (Амарос, П9071) та середньостиглих (П9170, Буріто) гібридів кукурудзи залежно від фази розвитку й строків збирання.

Установлено, що від фази молочно-воскової до воскової стиглості зерна відбувається суттєве накопичення сухої речовини й зростання вмісту крохмалю на 25,38–27,72% при одночасному зниженні рівня цукрів. За показниками біопродуктивності найвищі результати продемонстрували середньостиглі гібриди Буріто та П9170, які забезпечили урожайність зеленої маси на рівні 73,1–78,1 т/га та вихід сухої речовини 17,19–17,86 т/га проти 55,3–68,9 т/га у середньоранній групі. Доведено, що саме середньостиглі гібриди є найбільш придатними для використання у біогазових комплексах завдяки оптимальному співвідношенню легкорозчинних і структурних вуглеводів та високому виходу біомаси з одиниці площі.