Історична пам’ять українців: до проблеми психологічного вивчення українсько-польського протистояння та примирення

У статті піднімається проблема українсько-польських відносин та психологічних механізмів атрибуції особистісних рис українцями представникам етнонаціональних груп, які проживають на території України. Здійснено аналіз попередніх досліджень проблеми репрезентації поляків у межах історичної пам’яті України починаючи з часів незалежності, визначено основні причини формування негативного ставлення до поляків та Польщі, що ставало причиною етнонаціональної ворожнечі між двома народами впродовж тривалого часу. Представлено результати емпіричного дослідження атрибуції етнонаціональних рис поляків та українців у межах спільної історії, визначено тенденції зміни атрибуції соціально-психологічних рис між українцями та поляками, які проживають на території України. Було встановлено, що українці полякам приписують вищу мотивацію та більш глибокі релігійні переконання. Поляки вважають себе більш працьовитими, стабільними, мотивованими, принциповими, щирими, патріотичними, комунікабельними, стриманими, героїчними та релігійними. Українців вони сприймають як волелюбних, витривалих та таких, що дбають про інтереси інших. Таким чином, представники обох національностей приписують і собі, і іншим позитивні якості. Однак і українці, і поляки, вважають себе «кращими» в порівнянні один з одним, що може розглядатися як причина психологічних бар’єрів у подоланні історичних протиріч та пошуку шляхів примирення.