Інформаційна стратегія УПЦ щодо заперечення претензій на свою адресу (2022–2025): переваги та недоліки

Актуальність проблематики дослідження обумовлюється конфліктністю позиціонування та сприйняття резонансних тем щодо українського православ’я у медійному просторі в умовах війни. Тут насамперед йдеться про суспільно-політичні дискусії щодо розмежування українського і російського православ’я, та уникнення впливу останнього, на суспільну свідомість українців. У статті подано розгляд ключових заяв УПЦ (до 27 травня 2022 року УПЦ МП) щодо власної адвокації у відповідь на звинувачення на свою адресу. В ході дослідження виокремлено 6 категорій інформаційної стратегії УПЦ, а саме: розглянуто офіційні заяви щодо відмежування церкви від РПЦ; засудження російської військової агресії проти України, висловлення незгоди з діяльністю РПЦ та позицією російського патріарха Кирила, засудження російської мілітарно-релігійної ідеології «руского міра», а також подано позицію церкви стосовно злочинів колабораціонізму окремих кліриків УПЦ, та ставлення церкви до результатів розслідувань правоохоронних органів та журналістів щодо збереження її зв’язків з РПЦ. На основі зібраних даних прокоментовано сильні сторони інформаційної стратегії УПЦ. Встановлено проблематику недостатньо чіткої орієнтованості інформаційних кампаній релігійної організації на широку цільову аудиторію. Охарактеризовано механізм для покращення інформаційної стратегії, підвищення рівня її ефективності в медіапросторі. Окрім цього, визначено слабкі сторони інформаційної стратегії релігійної організації, до яких можна віднести абсолютне несприйняття критики на свою адресу, несвоєчасне коригування попередньої та / або поточної офіційної позиції щодо засудження дій РФ проти України, необхідність чіткого артикулювання офіційної позиції, яка б засвідчила нульову толерантність УПЦ стосовно проявів колабораціонізму серед власного кліру, та ін. Резюмовано подальші кроки, які могли б сприяти налагодженню позитивного іміджу релігійної організації в очах суспільства. Окреслено ймовірні першопричини визначених недоліків та можливі способи їх виправлення.