Якоб Беме і Артур Шопенгавер, Ungrund і Wille: варіації непізнаванного первня

У дослідженні актуалізовано філософську спадщину Якоба Беме та виявлено її концептуальний резонанс із волюнтаризмом Артура Шопенгавера. Метою праці є реконструкція філософських інтенцій Беме, які набувають системної визначеності у пізнішій посткласичній традиції, а також зіставлення їхніх фундаментальних онтологічних категорій.

У межах розробленої проблеми визначено та систематизовано основні семантичні моделі обох підходів. На основі компаративно-історичного та герменевтичного методів проведено детальний порівняльний аналіз центральних понять Ungrund (безодня, безгрунтовність) та Wille (воля) у контексті розвитку німецької інтелектуальної думки. У фокусі уваги перебуває трансформація уявлень про неізнаванний первень буття від ранньомодерної теософської рефлексії до вибудованої волюнтаристської системи ХІХ століття.

Результати дослідження дозволили окреслити типологічні відмінності та структурні паралелі двох філософських концепцій. У статті деталізовано специфіку функціонування дораціональної першооснови, висвітлено її відношення до феноменального світу маніфестацій і явищ, а також проаналізовано гносеологічні виміри пізнання прихованого начала через символ, герменевтику природи чи людську рефлексію. Додатково розглянуто сотеріологічні та есхатологічні наслідки обох моделей, зокрема принципові розбіжності між телеологічним саморозкриттям першопочатку в Беме та позбавленою внутрішнього розвитку, причинності й мети іманентністю Волі в Шопенгавера. Обґрунтовано наукову значущість концептуалізації зазначених понять для розуміння генези ірраціоналізму. Отримані висновки сприяють поглибленню рецепції німецької класичної та посткласичної метафізики, а також розширюють горизонти вітчизняних історико-філософських студій.