Феномен постправди: криза істини, дезінформація, інфодемія

У публікації здійснено соціально-філософський аналіз феномену постправди як ключової характеристики сучасного інформаційного простору, що зумовлює девальвацію культури істини, поширення медіа-симулякрів та кризу демократичного дискурсу. Проаналізовано зміщення орієнтирів від об'єктивної фактичної достовірності до емоційного впливу, маніпулятивних наративів та когнітивних упереджень у цифровому середовищі. Висвітлено чотири групи чинників формування постправди (теоретико-філософські, соціальні, техніко-технологічні й особистісні) та наведено класифікацію типів інформаційних викривлень, що охоплює хибну інформацію, свідому дезінформацію та шкідливу інформацію.

Розкрито сутність та загрози феномену інфодемії як безконтрольного масованого поширення дезінформації, що функціонує за принципом вірусного ураження суспільства й знижує рівень медіаграмотності. Показово зіставлено прояви інфодемії під час глобальної пандемії COVID-19 та в умовах російсько-української війни, де дезінформація та псевдонаративи застосовуються як зброя масового ураження в кінетичній, інформаційній і смисловій площинах. Обґрунтовано необхідність розроблення інструментів регулювання інформаційних потоків та критичного осмислення фактів для стабілізації соціальної системи й протидії психологічному виснаженню суспільства в цифрову добу.