Біохімічні показники прісноводних молюсків як маркери токсичної дії сполук феруму

У публікації розглянуто екотоксикологічні аспекти впливу сполук Феруму (Fe) на водні екосистеми та обґрунтовано доцільність використання біохімічних показників прісноводних молюсків як інформативних маркерів металевого забруднення. Висвітлено подвійну біологічну роль Феруму, який у фізіологічних концентраціях забезпечує перебіг клітинного дихання, фотосинтезу й функціонування ензимних систем, проте за надмірного антропогенного надходження (зокрема зі стічними та шахтними водами) спричиняє порушення метаболізму гідробіонтів. Розкрито залежність хімічних форм існування та біодоступності металу (розчинного Fe(II) і малорозчинного Fe(III)) від водневого показника, окисно-відновного потенціалу, концентрації розчиненого кисню й органічної речовини. Охарактеризовано основні механізми токсичної дії сполук Феруму, що полягають в індукції утворення активних форм кисню, розвитку окиснювального стресу з пошкодженням ліпідів, протеїнів і нуклеїнових кислот, а також у накопиченні нерозчинних осадів гідроксидів на зябрах із подальшим порушенням газообміну.

Особливу увагу приділено метаболічній відповіді донних гідробіонтів — прісноводних молюсків, які здатні акумулювати метали в тканинах та реагувати на зміни хімічного складу води на клітинному й молекулярному рівнях. Систематизовано ключові біохімічні маркери інтоксикації, серед яких показники ліпідного обміну (вміст загальних ліпідів, триацилгліцеролів, фосфоліпідів, неетерифікованих жирних кислот і холестеролу), активність антиоксидантних ензимів (супероксиддисмутази, каталази, глутатіон-S-трансферази), рівень відновленого глутатіону та інтенсивність перекисного окиснення ліпідів за накопиченням малонового діальдегіду. Крім того, окреслено біогеохімічну роль сполук Fe(III) у донних відкладах щодо регуляції внутрішнього кругообігу фосфору в умовах гіпоксії. Обґрунтовано перспективність вивчення динаміки біохімічних параметрів молюсків за дії різних концентрацій іонів Феруму для поглиблення уявлень про механізми його токсичності.