Поетика водяної стихії у ліриці Лесі Українки: психокультурологічні аспекти

У статті розглядаються водяні образи з точки зору поетики стихій та міфоаналізу. Виокремлюються власне водяні, синтетичні (утворені шляхом синтезу властивостей різних стихій) та метафоричні (коли властивості води переносяться на певні явища живої і неживої природи та на людину і навпаки). Найбільше уваги приділено синтетичним образам, утвореним через взаємодію стихії води з вогнем і світлом та пов’язаним зі стихією води мотивам смерті, зокрема, описаним Г. Башляром комплексам Харона та Офелії. Означені образи інтерпретуються психологічно та у різних культурно-міфологічних контектах.