Мотив осені в натурфілософській поезії Ліни Костенко

Мотив осені в натурфілософській поезії Ліни Костенко досліджено в контексті поезії шістдесятників. Доведено, що циклічність змін у природі суголосна змінам у людському житті, а ліричний герой поезії споріднений із природою завдяки своєму ментальному світовідчуттю. Виявлено заглиблення ліричного героя в таємниці того первісного стану буття, коли два світи взаємозбагачувалися, взаємопроникали, а людина практично розчинялася в природі. У тісному зв’язку із натурфілософським мотивом осені порушено і питання часу. Поетеса в образі осені виражає сутність людського життя, зокрема його плинність і проминальність.