Граматико-синтаксичні особливості драматургії Семюела Беккета (на прикладі п’єси ''Кінець гри'')

Предметом статті є граматичні та синтаксичні особливості діалогічного мовлення в драматургії
Семюела Беккета на прикладі п’єси ''Кінець гри''. Складність та двозначність граматичних та
синтаксичних конструкцій якнайширше представлені в п’єсі ''Кінець гри'', на прикладі якої можливо
проаналізувати ідіоми, що притаманні діалогічній комунікації беккетівського театру. Стаття
розглядає приклади беккетівської мовної ідіоматики, що є міметичною стосовно ритму та пауз
спонтанного дискурсу. Стаття сконцентрована на встановленні наслідків комунікативної дисфункції у
діалогічному мовленні, які втілені в сценічному просторі театру Беккета.