Jednostka jako podmiot badań pedagogicznych i społecznych

Метод індивідуальних випадків – це спосіб ведення досліджень, який включає в себе аналіз індивідуальних людських доль, занурених у певні виховні ситуації, або в аналізі конкретних явищ виховної природи, через призму індивідуальних людських біографій, з акцентом на розробку діагностики випадку або явища з метою здійснення терапевтичних заходів.

Через необхідність визначення складних ситуацій, їх природи і причин виник метод, який включено до практичних цілей усунення порушень або надзвичайних ситуацій в індивідуальних долях людини. Його особливий родовід і тісний зв'язок з методом соціальної роботи обґрунтовують соціальні обставини функціонування індивіда, очікуваних результатів терапевтичних і прогнозованих змін.

Термін ''випадок'' використовується по відношенню до різних індивідів, які живуть і працюють в певних соціальних умовах, що відрізняються від інших, від своїх однолітків, наприклад, коли справа стосується учнів в школі чи дітей в дитячому садку. Відхилення від норми не вважається дефектом, так як окремий випадок дослідник (педагог, вчитель) занурює в добре відому йому теорію, а опис випадку, який не має відображення в теорії, може збагатити і трансформувати її.