Фонологічні особливості драматургії Семюела Беккета (на прикладі п’єс «Звуки кроків» і «Кінець гри»)

Предметом статті є деякі фонологічні аспекти драматургії Семюела Беккета на прикладах п’єс ''Звуки кроків'' і ''Кінець гри''. Стаття визначає окремі принципи драматургії абсурдистського театру Беккета. У статті розглядається текстуальний та інтертекстуальний механізми розбудови драми та розкривається фонетична різнобарвність п’єс в беккетівському театрі з аналізом беккетівської концепції на предмет її імплікації у загальноєвропейському ''театрі абсурду''. Стаття є своєрідним порівняльним аналізом авторської концепції та загальноєвропейської беккетівської літературознавчої бази й осмисленням особливостей розвитку та трансформації абсурдистського проекту людини. Беккетівський драматургічний експеримент переглядає місце людини у всесвіті з позицій ''філософії життя'' та ''філософії екзистенціалізму''.