Богопокинутість як абсолют змодельованого українським романним дискурсом другої половини XIX ст. світу

У статті обґрунтовано тезу про пріоритет деструктивного елементу в моделі світу, вибудуваної українським романним дискурсом другої половини XIX ст. Аналіз здійснено на прикладі творів широкого проблемно-тематичного спектру – від соціально до філософськи детермінованих, різної естетики світобачення – від преромантичної до натуралістичної. Окремі аспекти – символіка вияву моделетвірних складників – речовинних і нематеріальних, підтекстові смисли, художні прийоми (оксюморон, градація), за допомогою яких митці оприявнюють взаємозалежність людини й світу.