Філософія — освіта — виховання. Трикутник успіху навчально-виховного процесу

В статті здійснено аналіз зв’язку взаємодоповнювальних складових філософії, навчання і виховання, які забезпечують успіх навчально-виховного процесу. Акцентується на хибності постулату традиційної педагогіки про цілісність навчально-виховного процесу, в якому виховання трактується, зазвичай, як одна із функцій навчання. Показано, що подібне уявлення є однією з причин розбалансованості навчання і виховання. Взаємозв’язок та взаємопроникнення, безперечно, тут існує, але така цілісність розуміється не як глибинна інтеграція, а як сумарна величина. Доведено, що вирішити проблему розбалансованості навчально-виховного процесу можливо на основі філософії, яка є фундаментом генетичного зв’язку знань, умінь, моральних імперативів і життєвих цінностей. Педагогіка, якщо вона не має філософського осмислення власних цілей і завдань, набуває рецептурного характеру, стає обездушеним набором інструкцій, правил, вказівок. Показано, що прикладом життєдайної сили гармонійного поєднання філософії, освіти та виховання є гуманістична педагогіка В. О. Сухомлинського, який ніби культивуючи давньогрецький світоглядний ідеал ''пайдейї'', надає в навчально-виховному процесі спочатку перевагу включеності людини у багатовимірний комплекс культури і природи, і лише через неї виходить на освіченість. Доведено, що педагогічна система В. О. Сухомлинського не лише збагатила педагогічну науку новаторськими ідеями, внесла неоціненний внесок як в теорію, так і практику освіти і виховання, але й започаткувала революційний етап в реформуванні вітчизняної освітньої системи.