Еволюція цілей іншомовної освіти у вітчизняній загальноосвітній школі в радянський і пострадянський періоди

У статті акцентується проблема врахування набутого досвіду формулювання цільового компонента змісту шкільної іншомовної освіти в сучасних умовах трансформації освітніх цілей. Мета статті полягає у розкритті змісту і з’ясуванні основних тенденцій еволюції цілей іншомовної освіти у вітчизняній загальноосвітній школі в радянський і пострадянський час. Використано хронологічний, порівняльно-зіставний, історико-системний методи дослідження, а також методи історичної ретроспекції та порівняльно-історичного аналізу. Здійснено відбір, класифікацію і систематизацію історико-педагогічної та методичної літератури. Пропонується авторська періодизація етапів розвитку цілей навчання іноземної мови у контексті формування змісту вітчизняної шкільної іншомовної освіти у радянський і пострадянський час. Аналізуються зміни у визначенні цілей іншомовної освіти, викликані посиленням з початку ХХІ століття соціальної функції іноземної мови й використання її як засобу міжкультурного спілкування. Розкрито проблему співвідношення традиційних цілей навчання іноземних мов і поширених у сучасній іншомовній освіті комунікативних компетенцій, які складають міжкультурну іншомовну компетентність учня. Виявлено можливості кореляції інноваційного змісту іншомовної освіти з традиційно визнаними у вітчизняній дидактиці цілями навчання іноземних мов. Науково обґрунтовано доцільність виділення практичної, виховної, освітньої і розвивальної цілей навчання іноземних мов у межах актуалізованої нині компетентнісної освітньої парадигми. Продемонстровано динаміку вдосконалення цілей іншомовної освіти у радянський і пострадянський час. Висловлено думку, що, незважаючи на трансформаційні процеси, котрі постійно спостерігаються в змісті іншомовної освіти, цільовий компонент залишається постійним її системоутворювальним чинником.