Містика та фантастика в новелістиці Натаніеля Готорна й Едгара По

У статті обґрунтовується зіставлення творчих манер двох представників романтизму в американській новелістичній літературі ‒ Е. По та Н. Готорна. На підставі доступних джерел й наукових напрацювань на тему співіснування містичних і фантастичних елементів проаналізовано риси стильових манер представників американського романтизму. Перегуки новелістики Е. По з новелістикою Н. Готорна досліджено через порівняльний аналіз образів персонажів, мотивів та проблематики. Ці образи реалізуються в авторів-романтиків за допомогою прийомів іронії, контрасту, гіперболізації вражень і подій. Проте Готорн застосовує казкові та міфологічні мотиви, і це відрізняє його стиль від стильових рис інших романтиків, зокрема, й від новелістики Е. По. У його творах іронія в характеристиках образів-пероснажів може набувати комічного відтінку (новели "Донька Рапаччіні", "Дослід лікаря Хейдеггера"). Події відтворюються обома письменниками-романтиками через вираження свідомості оповідачів. Мотив смерті коханої в їхніх новелах видозмінюється в мотив очікування смерті коханої через страх її втратити або через божевілля персонажа, з акцентом на маніакальних змінах у психіці головних героїв. За цим принципом можна поєднати новели двох авторів: "Морелла", "Лігейя", "Береніка" з новелами "Молодий Браун" і "Донька Рапаччіні". У творах письменників наявне абсурдне нагромадження образів жахливого, що веде до гротеску (цей художній прийом притаманний більше манері Н. Готорна, ніж Е. По). Найчастіше це поєднання жахливого та іронічного присутнє в характеристиках персонажів. Фантастичні елементи в обох новелістів слугували художнім тлом для витворення неповторної американської романтичної новели ХІХ століття.