Художня повсякденність: термінологічні проблеми

У статті проаналізовано еволюцію терміну ''повсякденність'' у філософії, соціології, культурології та історії. Установлено, що тлумачні словники різних мов подають майже ідентичні дефініції повсякденності – щоденне життя людини. У німецькій та польській мовах з’являються уточнення ''сірі'', що акцентує увагу на одноманітності, подібності всього, що відбувається в житті людини. Як виявляється, дослідження повсякденності розпочиналося з опису щоденного життя людей в історичних розвідках. Відзначено, що кожен науковий напрям розглядає цей феномен у межах свого предмета дослідження, а тому не існує єдиної загальноприйнятої дефініції поняття ''повсякденність''. Літературознавці визначили коло проблем, спробували дефініювати термін, проаналізували історію дослідження повсякденності в різних галузях наук. Але існує неоднозначність підходів до тлумачення ''повсякденності'', яка призводить до того, що немає єдиної загальновизнаної дефініції поняття повсякденність. У більшості літературознавчих досліджень повсякденність сприймають як просте й зрозуміле поняття, а тому не піддається глибокому теоретичному аналізу. З огляду на те, що літературознавці в дослідженнях повсякденності оперують здобутками інших наук, приділяючи мало уваги теоретичному осмисленню категорії ''повсякденність'', зроблено спробу дефініювати сутність ''повсякденності'' як літературознавчої терміносистеми. Кожна наука чи науковий напрям творять свою дефініцію цього поняття, тому логічно в літературознавстві мусить існувати власна дефініція, яка відрізняється від уже наявних в інших науках. Услід за О. Пустовойтовою використано поняття ''художня повсякденність'', чим позначено належність терміна саме до літературознавства. У центрі художнього твору – персонаж, а отже, художня повсякденність – це все, що його оточує, забезпечує його життєдіяльність. У статті художню повсякденність представлено як літературознавчу категорію, визначено її основні характеристики (динамічність, суб’єктивність, системність), місце в структурі твору та призначення.