Теорії «множинних секуляризацій» як відповідь на кризу класичної теорії секуляризації

У статті проаналізовано передумови виникнення та специфіку кількох соціологічних теорій секуляризації, які можна класифікувати як теорії множинних секуляризацій. Спільна риса цих теорій полягає в тому, що не існувало єдиного сценарію секуляризації навіть у межах західного суспільства. Натомість кожна спільнота й держава переживала секуляризацію в свій спосіб, навіть попри те, що сценарій модернізації в деяких інших аспектах міг бути подібним. Теорії множинних секуляризацій дозволили пояснити специфіку американської динаміки релігійного життя, не відмовляючись від концепту "секуляризація" як такого, що було притаманно іншим соціологам релігії, які переключилися протягом останньої чверті ХХ століття на інші способи пояснення релігійності. Разом із тим, дослідження останніх років демонструють наявність секуляризаційних процесів також і в американському суспільстві, що робить теорії множинних секуляризацій ще більш перспективними. Одним з класичних авторів, які зробили внесок до постання теорії множинних секуляризацій, був британський дослідник Д. Мартін. Він пов'язував свою теорію секуляризації з теорію "множинних модернізацій" Ш. Айзенштадта, наголошуючи на тому, що модернізація як загальний тренд могла призводити до різних наслідків у релігійній сфері. В певних випадках (наприклад, у Франції) модернізація призводила до розриву суспільства з релігійною ідентифікацією, в інших (наприклад, у Польщі) – до поєднання національної та релігійної ідентичностей. У деяких випадках раціоналізація та секуляризація призводили не до занепаду релігійності, а навпаки – до переосмислення та нового поширення християнства. Проте так чи інакше представники теорії множинних секуляризацій приходять до думки, що секуляризація як один з вимірів модернізації, все ж мала місце в різних суспільствах, попри те, що сценарії цього процесу залежать від контексту, в якому він відбувається.