The Principle of Concealment as the Philosophical Language of Manichaeism

У статті розглядається концепт маніхейського фармакону як окремої філософської концепції. Маніхейське вчення в сучасній академічній традиції розглядається виключно з позиції релігієзнавчого вивчення. Проте символічна структура маніхейських трактатів, простір метафори, принципово відрізняється від європейської метафізики. Основним принципом існування маніхейства як системи знань є образність і гра смислів. У європейській метафізиці ці поняття позбавлені філософського авторитету, тоді як для східної традиції це основний маркер філософського дискурсу. Це навмисна "втеча від грецького логосу", представлена в інших формах філософування і конструювання реальності. У статті проаналізовано сферу розбіжностей між класичною філософською традицією епохи еллінізму та принципом формування "етичної фізики" у маніхейській традиції. Головною особливістю цієї системи є принцип мерехтливої реальності, прихованої за системою дуальних опозицій. Таким чином, вся філософська система являє собою простір гри і фармакону, спрямованого на зняття стану дифферансу і набуття початкової цілісності.

Контакт зі світом істини – маніхейська фармакологія. Вона є лікувальною для тих, хто звертається до неї через вчителя, і руйнівною для тих, хто контактує до неї особисто. Взаємодія зі світом розсіювання – це гра, поняття, дискредитоване у європейській метафізиці. Сприйняття чи несприйняття фармакону, слідування за вчителем чи отримання "радості від життя" – це мультифункціональна гра. Це "розгадування" або розпізнавання справжньої сутності буття схоже на читання маніхейських трактатів, коли читач змушений розгадувати стромати автора.