Чужина й чужинець у романі Аскольда Мельничука «Що сказано»

У статті розглянуто роман Аскольда Мельничука "Що сказано". Основну увагу зосереджено на концепті чужини та ідентичності чужинця. Авторка використала теоретичні дослідження Ю. Кристевої, де розпрацьовано особливості світовідчуття чужинця, його ставлення до нової навколишньої дійсності. Терпеливість і смирення, за Ю. Кристевою, визначають екзистенцію новоприбульців. Водночас їхній внутрішній стан сповнений меланхолії та туги за ідеалізованим в уяві покинутим краєм. Авторка статті взяла до уваги різні типи географії, оприявлені в романі, а саме: міфологізоване містечко Роздоріжжя, у координатах якого формувалася ідентичність головних персонажів, табори для тимчасово переміщених осіб та Новий світ.

Простір предків і простір нового краю перебувають в опозиції, зокрема в уяві головного персонажа Аркадія. Америка – це технології, а залишене позаду поліське село – глибока провінція. Уявлення про чужий край як простір свободи та самореалізації змінюється після прибуття персонажів до США. Безпечним і зрозумілим для прибульців залишається хіба габітус української громади. Ідентичність чужинця та гірке усвідомлення знедоленості спричинюють постійний внутрішній неспокій персонажів роману. Вони прагнуть визнання й на індивідуальному рівні, і на колективному. Однак Америка радше поглинає різноманітність колективностей та створює на їхній основі нову спільноту. У романі Аскольда Мельничука чужина залишається чужиною для українських мігрантів. Після довгих десятиріч проживання на новій території вони й далі почуваються зайдами, і далі мріють про покинуте Роздоріжжя. Інтегрований у нову реальність нащадок мігрантів, який народився в США, Бо Ворог не відчуває меланхолії та туги за країною, з якої походять його батьки. Вона існує для нього як міф чи вигадка, яких не можуть зректися мати та батько.