Соціокультурні, соціально-економічні та геополітичні детермінанти міграційних процесів у сучасному українському суспільстві

У статті розкрито соціокультурні, соціально-економічні та геополітичні чинники активізації міграційних процесів в умовах транзитивності сучасного українського суспільства. У дослідженні, з одного боку, уточнено розуміння впливу соціокультурних орієнтацій громадян України (поваги до гідності людини, плюралізму і демократичності у міжособистісних і міжгрупових відносинах, принципів свободи і рівності, ідеї правової держави) на обрання потенційних напрямків міграції. З другого боку, окреслено вплив низького рівня життя, зростання безробіття внаслідок відкритої військової агресії Російської Федерації на збільшення кількості як біженців з України, так і внутрішньо переміщених осіб.

У контексті задіяння методів порівняльного та герменевтичного аналізу розкрито вплив інформаційної глобалізації на активізацію міграційних процесів у світі. У статті обгрунтовано взаємозалежність інтелектуальної міграції, зокрема з України, з прагненнями потенційних мігрантів до особистісної самореалізації і можливості долучення до духовної культури інших країн і цивілізацій. Водночас у дослідженні наголошено, що Україна як країна-донор, яка втрачає висококваліфікованих працівників на рівні інтелектуальної міграції, приречена на подальшу освітню, наукову, соціальну й економічну стагнацію.

Під впливом пришвидшеної діджиталізації й інтернетизації виробничих процесів в ситуації постіндустріалізму формується й новий тип міграційних процесів – віртуальні способи трудової міграції, тісно пов’язані з дистанційними формами зайнятості і фрілансерінгом. Означений тип новітньої трудової міграції містить серйозні виклики для потенційних мігрантів, адже робить працівників вкрай залежними від працедавців через відсутність формалізованого юридичного закріпленого працевлаштування, а відтак і відповідних соціальних гарантій.

У дослідженні обгрунтовано, що саме запровадження практик і механізмів "блакитної карти" в ЄС, введення безвізового режиму між Україною та ЄС, розширення практик видачі тимчасових дозволів у ЄС для роботи трудових мігрантів з третіх країн, втрата робочих місць і зростання безробіття в Україні внаслідок пандемії COVID-19, а ще більше агресивної фази війни Росії проти нашої держави у 2022 році, залишаються ключовими чинниками потужного відтоку трудових ресурсів з України.