Semiotics of Istanbul Image in the Turkish Literature and Painting in the Twentieth Century

Стаття присвячена дослідженню семіотичної моделі творів турецької літератури та живопису початку ХХ століття та її світоглядно-ціннісним основам. Мета статті – розглянути динаміку візуального та вербального образу Стамбула початку ХХ століття. Об'єкт дослідження – образ цього міста періоду окупації, як періоду особливих соціальних викликів, створений сучасниками подій. Місто сприймається як самостійний актор творів, він перетворюється на учасника історії та зберігача колективної пам'яті про неї. Разом з цим народжується образ автентичності міста, культурної та історичної вкоріненості. Аналізується процес створення ментального образу міста за допомогою естетичних та психологічних інструментів. Дослідження має міждисциплінарний характер і передбачає поєднання філософського, літературознавчого та мистецтвознавчого підходів до вивчення вербальних та візуальних пам'яток епохи. У теоретичному плані робота зорієнтована на феноменологічну концепцію культури. Методологічна основа дослідження – семіотичний та герменевтичний аналіз творів літератури та живопису.

Висновки: образ Стамбула у живописі та літературі, як продукт символічного виробництва та обміну, дає можливість побачити закінчений, оформлений образ епохи у соціальному бутті конкретної спільноти. Для сучасної людини це маркер історичного минулого, національної ідентичності, регіональної автентичності. У ньому розкривається складна еволюція подій історії, відбита у художніх творах, та їх сучасна інтерпретація. Це визначено як прояв метаксису чи зависання між різними формами реальності, що дозволяє переживати минуле у теперішньому.