Єдність науково-об’єктивного та аксіологічного аспектів істини у контексті історико-філософського знання

У статті здійснена спроба дослідити одну з найгрунтовніших філософських проблем – проблему істини, яка має не лише гносеологічне, але й важливе загальнофілософське значення, про що свідчить, зокрема, існування окремого розділу філософії, предметом вивчення якого є теорія істинності знань – алетеологія, або веритономія. Підкреслюється, що проблема істини є однією з найскладніших в історії філософії. Звертається увага на те, що у філософії сформувалися дві принципово альтернативні парадигми трактування істини. Одна із них – концепція кореспонденції, що трактується як відповідність знання предмету об’єктивного світу (Аристотель, Ф. Бекон, Б. Спіноза, Д. Дідро, К. Гельвецій, П. Гольбах, Л. Фейєрбах). Інша – концепція когеренції, в межах якої істина трактується як відповідність знання знанню, людському чи божому: ідеальному змісту Абсолюту (Платон, Г. Гегель), вродженим мислительним атрибутам (А. Августин, Р. Декарт), суб’єктивним відчуттям (Д. Юм), апріорним формам мислення (І. Кант), цільовим установкам особистості (прагматизм), інтерсуб’єктивним конвенціям (А. Пуанкаре).

Поряд з цим у філософії ХХ століття сформувався підхід, згідно з яким істина інтерпретується далеко за межами означених класичних підходів у площині гносеологічного потрактування. Істина починає розумітися в її екзистенційному, життєвому сенсі. Так, М. Хайдеггер ототожнює її зі свободою, Г. Гадамер говорить про неможливість досягнення істини методологічними засобами, а О. Богданов трактує істину як особливу форму організації соціального досвіду.

З’ясовано, що філософська істина, безперечно, має науковий аспект, але в жодному разі не зводиться до нього. Крім гносеологічного змісту вона містить в собі і аспект особистісно-ціннісний, аксіологічний, що виражається в особливій ролі авторської позиції в обґрунтуванні і прийнятті тих чи інших філософських підходів та систем. Це зв’язано з тим, що справжня філософія персоніфікована, тобто твориться і репрезентується особистостями, вона є відображенням індивідуального неповторного духовного досвіду творця.