Lubomyr Husar as the Patriarch of the UGCC and a Model of Morality of Modern Ukraine

У статті проаналізовано мораль як екзистенціальну проблему сучасності, без чого не можливе гармонійне буття людини. Сучасні події, які розгортаються на території нашої Батьківщини, вкотре показують не лише нам, а й усьому цивілізаційному світові всю потворність і жахливість деморалізованої, дегуманізованої, знелюдненої особи. Найважливішою соціальною функцією моралі є узгодження дій та вчинків особистості з інтересами та прагненнями інших людей, певних спільностей і суспільства в цілому. Мораль виступаючи регулятором взаємин між людьми, сприяє становленню відповідних відносин між ними, орієнтує їх на певні суспільні цілі, організовує їх для спільної діяльності з метою досягнення цих цілей. У процесі засвоєння моральних вимог та регулятивів у людини формуються уявлення та почуття обов’язку, совісті, відповідальності, честі та гідності, які постають формами імперативності, наказовості щодо індивіда з боку соціуму. Спираючись на уявлення про норми і принципи, про загальнолюдські цінності і моральний ідеал, про справедливість і несправедливість, добро і зло, людяність і гуманність людина спроможна не лише самостійно регулювати свою поведінку, а й давати моральну оцінку всьому тому, що відбувається довкола неї.

Метою статті є аналіз процесу формування високоморальної особи патріарха УГКЦ Любомира Гузара як соціальної цінності, яка силою свого морального авторитету стала яскравою постаттю та взірцем загальнолюдської моралі. З’ясовано, що завдяки свідомому застосуванню у своїй діяльності та поведінці норм та принципів моралі й моральності людина стає по справжньому моральною особистістю, не лише об’єктом соціального контролю, а й суб’єктом, тобто самодіяльною особистістю, якій притаманні самосвідомість, самооцінка, глибокі моральні почуття і переконання, дійсна людяність і гуманістичне покликання бути носієм найвищих моральних цінностей. Доведено, що моральні цінності спираються на силу переконання, громадські думки, виховання, традиції на силу морального авторитету як окремих особистостей, так і колективних ідеальних взірців. Це дає змогу формувати орієнтири морального вдосконалення людини, а саму мораль сприймати як цінність. Іншими словами, предметом моралі і є цінність.