Побут поліщука крізь призму діалектного тексту

У статті за матеріалами записів сучасного говіркового зв’язного мовлення від представників старшого покоління проаналізовано репрезентований вербально побут поліщуків – жителів населених пунктів Середнього Полісся Житомирщини. Увагу акцентовано на функціонуванні в діалектних текстах побутової лексики як виразника народного побуту. Зокрема, простежено функціонування номенів на позначення назв одягу, взуття, їжі та кухонного начиння, домашніх тварин, сільськогосподарських рослин. Названі лексико-семантичні групи побутової лексики спеціально досліджено у зв’язному мовленні, оскілки саме діалектний текст відображає категоризацію буття народу, є вербальним виявом його матеріальної культури, складник якої – побут. Дослідження названих вище лексико-семантичних груп побутової лексики зумовлено домінуванням тематики спонтанних діалектних текстів, адже інформанти насамперед розповідають про своє повсякдення, господарювання, про те, що їх хвилює найбільше. Зроблено висновок про те, що основний репертуар побутової лексики перебуває в активному вжитку діалектоносіїв, не зазнаючи динаміки та впливу екстралінгвальних чинників, зберігаючи виразні говіркові риси середньополіського етномовного континууму. Натомість частина репрезентантів побутової лексики, насамперед назви одягу, взуття та кухонного начиння, зменшили активність свого побутування з огляду на архаїзацію низки номенів у зв’язку зі зникненням позначуваних ними реалій та заміною їх іншими елементами побуту поліщуків, що закономірно спричинило зміни й у номінації вказаних складників побуту. Водночас дослідження побуту поліщуків крізь призму діалектного тексту дає підстави зробити висновок про тяглість і переємність цієї основної складової життєдіяльності людини як у лінгвальному, так і в культурному плані.