Явище метафоризації в східноподільських говірках

Статтю присвячено вивченню лексико-семантичної трансформації слова в східноподільських говірках, яка базується на міжпарадигматичних зв’язках слів. Джерелами дослідження було обрано друковані та рукописні словники говірок східноподільського ареалу української мови, у яких представлено лексику з конкретним значенням (тематичні групи "Бджільництво", "Рибальство", "Тваринництво", "Одяг і взуття", "Їжа та напої"), обрядову лексику (тематичні групи "Родильний обряд", "Весільний обряд") та емоційно-оцінну лексику (тематична група "Людина і її риси").

Зауважено, що в різних тематичних групах уживання замість одного слова іншого – репрезентанта іншої лексико-семантичної парадигми – на підставі спільності семантичного елемента виявлено неоднаковою мірою. Найбільш наповненою метафорами передбачувано виявилася тематична група лексики на позначення людини та її рис, менше – лексика з конкретним значенням.

Виявлено, що для кожної з досліджуваних тематичних груп лексики східноподільського ареалу притаманні свої типові семантичні моделі утворення номінацій, зокрема для ТГЛ "Людина і її риси" визначальною є зооморфна метафора, яка є загальномовним явищем. Для ТГЛ традиційного будівництва визначальними є такі моделі метафоризації: "назва тварини" → "назва пристрою", "назва виробу з тіста" → "назва будівельного матеріалу"; ТГЛ назв одягу і взуття – "назва людини за етнічною належністю" → "назва одягу"; ТГЛ рибальства – "назва побутового предмета" → "частина снасті", "назва частини тіла людини" → "назва риби", ТГЛ бджільництва – "назва людини" → "назва бджоли" та ін. Визначено, що в східноподільських говірках переважає власне метафора. Метафору, ускладнену деривацією, виявлено рідко.

Вивчення семантичної деривації одразу кількох груп лексики дало змогу виявити системність лексики окремого діалектного ареалу, точки перетину різних тематичних груп та спільні моделі лексико-семантичної трансформації слова в них.