The Study of Male and Female Speech in Spoken English

Наукова розвідка присвячена дослідженню чоловічого та жіночого мовлення в розмовній англійській мові. Гендер є причиною того, що чоловіки та жінки по-різному використовують мову. Виникає питання: якими типами мовних ресурсів люди послуговуються або можуть користуватися та які типи мовних практик виражають і підтримують певні гендерні ідеології та норми. Лінгвістична побудова статі не обмежується звичайним уживанням лексеми "стать". Стать у мові є параметром змінної інтенсивності, який проявляється по-різному, навіть до повного зникнення в низці комунікативних ситуацій. Лінгвістичну репрезентацію статі розглядаємо як реалізацію гендерної репрезентації в мові через її дзеркальне (гендерне) відображення за допомогою лінгвістичних ресурсів та існування таких явищ, як чоловіча та жіноча мова. Мова не лише відображає гендерну диференціацію, яка існує в суспільстві, але й будує гендерні відмінності. Аналізуючи мовне уявлення про стать, основним завданням вважаємо розуміння гендеру як безперервного процесу суспільства, що виробляє відмінності в чоловічих та жіночих ролях, зокрема психічних та емоційних характеристиках мовної поведінки. Чоловічий стиль спілкування формується в ранньому дитинстві. Його основними диференційними ознаками є: награна холодність, емоційна стриманість, прагнення до домінування, зрозумілість та чіткість у висловлюваннях, орієнтація на перспективу під час формулювання бажань та потреб. Жінки орієнтовані на міжособистісне спілкування, вони легше адаптуються до нових соціальних умов, більш відкриті та відповідальні, активні, уважні, дружелюбні, чуйні, соціально компетентні, мають здатність до аналізу та цілісного бачення ситуації, прагнуть уникати конфліктів. Така специфіка жіночої постаті спроєктовується й на її мовний портрет.